Люди старшого віку пам’ятають, як в 1990-ті на кожному людному перехресті можна було побачити добродія у вічній бейсболці, що віртуозно ганяє кульку між трьома стаканчиками. «Наперсточники», як їх називали, таким нехитрим способом видурювали з населення чималенькі гроші.

Для цього «бізнесу» не потрібні були ані освіта, ані знання теорії ймовірності: лише трохи вправності і безмежне нахабство. З вулиць і підземних переходів наперсточники тепер зникли, але без роботи не залишилися. Втім, по порядку.

Наприкінці минулого року міністр юстиції Денис Малюська виголосив ідею скоротити в Україні чисельність місць позбавлення волі, мовляв, тюрми і колонії у нас напівпорожні. А заодно й провести реорганізацію підлеглих йому міжрегіональних управлінь з питань виконання кримінальних покарань та пробації (МРУ ПВКПП МЮ). Міністр зажадав скоротити посади заступників начальників управлінь з питань дотримання прав засуджених та осіб, узятих під варту. Позбавитися їх - цілком природне бажання, адже заплановане Малюською «ущільнення» в’язнів, які й нині утримуються в умовах, далеких від приписів «Мінімальних стандартних правил поводження з в’язнями» ООН, призведе до кричущих порушень прав людини.

Прожект міністра тоді піддали жорстокій критиці майже всі українські правозахисні організації. Зокрема, представники громадської ради при Південному МРУ ПВКПП декілька разів зверталися до міністра з вимогою повернути посаду заступника з питань захисту прав ув’язнених і скасувати наказ, який прямо протирічить духу і букві Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Факультативному протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання тощо. Правозахисники погрожували навіть звернутися з цього приводу до поважних міжнародних інстанцій. Словом, скандал переходив у публічну площину.

Вже в лютому цього року Денис Малюська підписав новий наказ за № 423/5 «Про затвердження схем посад рядового і начальницького складу органів та установ виконання покарань…». Згідно з ним посади заступників начальників управлінь ПВКПП з питань прав засуджених зберігаються, але обіймати їх має право офіцер внутрішньої служби в чині до полковника. Донедавна на ці посади призначали за конкурсом цивільних - зазвичай, правників-спеціалістів у сфері прав людини. Не будучи зв’язаними статутами і військовою дисципліною, вони здійснювали більш-менш незалежний контроль за дотриманням прав людей за ґратами. Відтепер ці функції покладені на професійних тюремників. 

На реакцію обуреної громадськості міністр вирішив просто не відповідати. Офіційне письмове звернення Громадської ради при Південному МРУ ПВКПП до прем’єр-міністра України з вимогою розглянути питання приведення нормативних актів Міністерства юстиції України у відповідність до норм міжнародного і національного законодавств з питань захисту прав людини і основоположних свобод на найближчому засіданні Уряду також залишилося без відповіді. А з Офісу Президента днями мляво відповіли, що звернення переслали до Кабінету Міністрів, мовляв, не їхня єпархія правами людини перейматися.

Тим часом, минулого тижня відбулася зміна керівництва Південного МРУ ПВКПП МЮ. В.о. начальника Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Мін'юсту Сергій Гречанюк представив колективу одразу двох новопризначених офіцерів. Заступником начальника управління з питань стратегічного розвитку став Андрій Явтушенко - колишній начальник Качанівської виправної колонії №54. Він же наразі виконує обов’язки начальника управління замість відстороненого Олександра Малахова. Заступником з питань ресоціалізації та дотримання прав засуджених замість Наталії Білак став колишній підлеглий Явтушенка по «Качанівці» Сергій Квашин.

У цих призначеннях інтригує все: і раптова любов міністра Малюськи до качанівських тюремників, і причини такого масованого десанту з Харкова до Одеси. Але найбільш цікавим є призначення саме підполковника Квашина, який до того обіймав посаду першого заступника начальника колонії. Читачі, мабуть, не в курсі, що перші заступники начальників пенітенціарних установ займається геть не контролем за дотриманням прав людини, психологічною роботою або ресоціалізацією засуджених. Це посада відповідального за режим і оперативну роботу. Саме цим Сергій Квашин займався впродовж останніх років своєї кар’єри: підтримував дисципліну серед засуджених, присікав прояви непокори адміністрації, «закручував гайки».

Дійсно, дисципліна є важливою компонентою функціонування місць позбавлення волі, і у фаховості підполковника Квашина в цій галузі сумнівів немає. Але призначати «режимника» на посаду відповідального за права засуджених, - верх цинізму і нахабства, яким би позаздрив будь-який «наперсточник» дев’яностих.

Автор: Володимир Саркісян.