Екологія, захист довкілля та збереження природних ресурсів – ці питання потребують особливої уваги на Одещині, зважаючи на її масштаби та географічні особливості, на необхідність поєднання розвиненої промисловості, сільського господарства й транспортної інфраструктури з великим курортно-рекреаційним потенціалом. Відповідальність щодо цього покладається насамперед на органи влади області. Тож ми запросили для розмови на цю тему директора Департаменту екології та природних ресурсів Одеської облдержадміністрації Алана Джіоєва.

Куяльник знову потребує допомоги...

Киянин за попереднім місцем проживання і дипломат за освітою (закінчив Київський інститут міжнародних відносин за спеціальністю «міжнародне публічне право»), він не новачок у владних структурах. Маючи ступінь магістра у сфері державного управління, працював заступником директора департаменту екології Київської облдержадміністрації, очолював органи земельних ресурсів у Миколаєві та Черкасах, а в Одесі свого часу починав з  посади начальника відділу обласного департаменту екології та природних ресурсів, був виконуючим обов’язки директора цього департаменту і після річної перерви повернувся на посаду вже у статусі директора. Вдруге переїхав до Одеси на запрошення новопризначеного голови Одеської облдержадміністрації Максима Куцого.  

Які проблеми в сфері екології області нинішній директор департаменту вважає найбільш нагальними, що встиг здійснити впродовж півроку і що запланував до виконання? Про це та багато іншого – наша відверта бесіда.  

– Алане Валерійовичу, як на мене, то ви уособлюєте оті нові обличчя у владі, про що говорив Володимир Зеленський під час виборчої президентської кампанії. Молода людина з гарною освітою, очевидно, що зі знанням англійської, а головне – з бажанням змінювати щось на краще у своїй країні. Та чи досить такої бази для досягнення успіху у сфері вашої діяльності?

– Якщо вже ви згадали про знання англійської, то маю сказати, що в поточній роботі це стає у нагоді нечасто. Звичайно, було приємно і зручно спілкуватися без перекладача з представницею ЮНЕСКО, яка приїздила до нас. Іноді доводиться звертатися до якихось міжнародних актів, документів, які викладені англійською. Однак основне в моїй роботі – це знання у сфері екології та збереження природних ресурсів. Маю зауважити, що коли ти щодня перебуваєш у просторі, насиченому профільною інформацією, то швидко підвищуєш свій фаховий рівень. Окрім уже набутого досвіду, мені допомагає постійна самоосвіта. Я не боюся показати, що ще чогось не знаю, ціную серед колег кваліфікованих фахівців і охоче звертаюся до них за консультацією, коли цього потребую.     

Як на мене, то є ще одна важлива складова успішної управлінської діяльності. Усі проекти та напрацювання мають передаватися від особи до особи при зміні керівників тих чи інших державних органів. Ще краще було б, якби вони пропрацювали разом хоча б місяць і передали справи, як передають естафетну паличку. Адже ми робимо спільну справу: просуваємо державні ініціативи, здійснюємо державну політику на місцях в інтересах держави та її громадян. Щодо нашого департаменту, то так і сталося. Адже виконуючий обов’язки директора по-партнерськи передав мені справи, ввів у курс того, що нині відбувається, і поділився планами. Саме це дало мені можливість за місяць-два надати справам необхідний імпульс.

– Взірець колегіальних стосунків!

– Це просто нормальні стосунки, так має бути! Не варто щоразу починати з нуля і припиняти поточні проекти. Як би банально не звучала фраза «Робимо одну справу», насправді так воно і є.

- Тоді перейдемо, власне, до тієї справи, яка об’єднує вас з колегами. Що нині у вітчизняній сфері екології вас насамперед турбує? І яка ситуація в Одеській області?

– За роки незалежності Україна мала впоратися с численними економічними та соціальними викликами, тому екологічним питанням не приділялося  достатньо уваги і з боку держави, і з боку органів місцевого самоврядування, і навіть з боку громадськості. Цікаві з точки зору збереження та заповідання природні об’єкти в кращому випадку перебувають у стані консервації, заходи із забезпечення розвитку цих територій проводяться дуже повільно і не мають системного характеру. Загалом відсутність системного підходу зрештою не дає запланованого результату навіть у тих питаннях і на тих об’єктах, якими займалися! Яскравий приклад – Куяльницький лиман. Роботи по його врятуванню почали, а зараз усе може виявитися марним, бо коштів на проведення подальших робіт не запланували і не виділили… Екологічну ситуацію в Одеській області можна виправити. Для цього потрібна наполеглива та системна робота із забезпечення сталого розвитку об’єктів природно-заповідного фонду, а також запровадження сучасних світових методик у галузі збереження чистого довкілля.

- Які саме міжнародні методики ви маєте на увазі?

– Усі ми розуміємо, що наші міжнародні партнери почали займатися  питаннями збереження чистого довкілля набагато раніше, ніж наша країна, тому їх досвід, яким вони, до речі, з готовністю діляться, є безцінним. Мало хто знає, однак за Угодою про асоціацію між Україною та ЄС наша країна взяла на себе зобов’язання запровадити на своїй території положення європейських директив у галузі охорони та моніторингу атмосферного повітря від шкідливих викидів забруднюючих речовин, що здійснюються підприємствами. Цей моніторинг передбачає установку на території області, яка має бути розбита на певні агломерації, стаціонарних постів моніторингу атмосферного повітря. Це дасть змогу здійснювати щоденний моніторинг  показників якості повітря, а у разі перевищення гранично допустимих коефіцієнтів на одному з постів, система, беручи до уваги інформацію про підприємства, які знаходяться у відповідній агломерації, надасть можливість вирахувати причину виникнення забруднення та розробити план по усуненню такої загрози в майбутньому.

Ті пости, що нині є на території Одеси, – ще з 80-х років минулого століття. Вони давно застаріли і не можуть давати показники по теперішніх викидах, адже у ті часи навіть не існувало, зокрема, таких пластмас, не було і такої кількості машин та відповідних викидів. Тож ми пропонуємо це робити за європейським стандартами, з урахуванням речовин, які вони сьогодні сканують. За ці півроку нам вдалося привернути увагу облради до цього питання та отримати необхідне фінансування. Наразі займаємось практичними заходами з реалізації проекту.

- В Одеській області працює сім портів, які, наскільки я розумію, насамперед викликають занепокоєння громадян, коли йдеться про якість повітря. Чи допоможе дана інновація вирішити це питання?

– Безумовно. Першочергово пости моніторингу атмосферного повітря будуть розміщені на межі санітарно-захисних зон портів Одеської області. Громадяни зможуть бачити інформацію про якість повітря онлайн, а частота оновлення даних складатиме менше однієї хвилини. Також не слід забувати, що Одеська область межує з двома іншими країнами – Молдовою на півдні та Румунією на заході, і нам треба мати оперативну інформацію щодо якості повітря на наших кордонах. Думаю, військові теж зацікавляться цією можливістю… Хочу додати, що з часом наша система моніторингу повітря стане складовою аналогічної загальноєвропейської системи, яка зараз функціонує в ЄС.

- Чи є інші точки взаємодії з міжнародним співтовариством у галузі екології та збереження довкілля?

– Так, є, і таких перетинів наразі більше, ніж здається на перший погляд. Україна є підписантом цілої низки міжнародних угод щодо збереження біологічного і ландшафтного біорозмаїття. Частина з них особливо актуальна для Одещини. Насамперед, це Рамсарська угода – Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення головним чином як середовища існування водоплавних птахів. Вона ратифікована відповідним Законом України. На території Одеської області є сім водно-болотних угідь міжнародного значення, тож, відповідно до положень Конвенції, ми повинні вживати заходів до збереження їх біологічного розмаїття та забезпечення збалансованого використання на користь людям. Також у межах Одещини розташовано 10 територій Смарагдової мережі Європи, що охороняються Бернською конвенцією про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі. З цих та деяких інших питань у нас налагоджене постійне спілкування із закордонними колегами.

На жаль, є протокол про порушення зобов’язань України в галузі екології стосовно славнозвісного Тарутинського степу. Ця територія є унікальною своєю недоторканістю, багатством дикорослих рослин. На жаль, сьогодні тут  фіксуються чисельні порушення, землі розорюються, про що неодноразово повідомляли громадські активісти. Ми не стоїмо осторонь, тривають консультації нашого департаменту з регіональними органами та Міністерством оборони щодо розмежування цих земель, визначення власника та встановлення природоохоронних обмежень. Наразі нашими силами вдалося, нарешті, внести 5200 га земель природоохоронного значення до публічної кадастрової карти України, що унеможливить майбутнє нецільове використання цих земель або самовільне зайняття. Також ми плануємо встановити природоохоронні та інформаційні знаки на цій території.

– Якими ще масштабними нагальними проблемами займається під вашим керівництвом Департамент екології та природних ресурсів Одеської облдержадміністрації?

– Окрім виконання основних завдань, покладених на департамент, ми активно працюємо над створенням регіонального плану управління твердими побутовими відходами (ТБО). Минулого року держава прийняла стратегію управління ТБО 2030, за якою обсяг видалення відходів на полігони має бути зменшений з 90% до 30 %. Це означає, що обсяг переробки та повторного використання відходів треба збільшити в рази. На підході відмова від використання пластикових пакетів у побутовій сфері, закриття сміттєзвалищ, заснування циклічної економіки та розширення  відповідальності виробника.

Алан Джіоєв - учасник зустрічі голови Одеської облдержадміністрації  Максима Куцого з представниками Odessa Business Club

– Поясніть, будь ласка, що таке циклічна економіка?

– Циклічна економіка – це коли товар після використання потрапляє не на сміттєзвалище, а на переробку і повторне використання. Існує декілька рівнів повторної переробки, так звана піраміда відходів. Першим її рівнем є не утворення відходів, а далі запроваджується повторне використання, переробка та перетворення в енергію.

Нам потрібно на регіональному рівні визначити, в яких районах доцільно будувати сміттєпереробні заводи. Адже для цього є ціла низка передумов: достатнє електропостачання, зручні під’їдні шляхи, певна інфраструктура довкола, щоб об’єми сміття, яке накопичується в цьому місці, забезпечували рентабельність заводу. В цивілізованих країнах сміття – це вже товар. До прикладу, Швеція купує сміття для своїх сміттєпереробних потужностей. Фінальний вивіз на сміттєзвалища – це так зване видалення. Так ось: у нас сьогодні відсоток видалення від загальної кількості сміття – близько 97%, а в Швеції – 3-5%. Ця країна до цього йшла не одне десятиліття, виховуючи своє населення, застосовуючи штрафи і впроваджуючи нові технології. Рухалися поступово і отримали прекрасний результат. В сьогоднішніх реаліях усе це можна впроваджувати швидше, однак все одно на досягнення таких результатів піде не менше 20-30 років. Тому надважливо розпочати вже зараз! 

– Справді, у цьому сенсі нашу країну важко назвати цивілізованою, і проблема дуже актуальна. Однак не бракує й інших. Уже чимало років на території області існують конфлікти, які потребують вирішення саме за участю вашого департаменту. Ну хоча б той, який ви вже згадали, – збереження Тарутинського степу.

– Справді, таких конфліктів в області чимало. Для допомоги у їх розв’язанні ми створили при департаменті Одеську регіональну громадську раду, до складу якої запросили активістів-екологів, які займають активну громадянську позицію. На жаль, тимчасові обмеження пов’язані з карантином, відтерміновують повноцінну взаємодію із громадськістю, але ми сподіваємось на краще. До речі, дуже важливо, щоб громадські активісти, медійні особи та ЗМІ не зловживали своїм публічним впливом на формування громадської думки і не спотворювали факти на користь окремих інтересантів. Збереження довкілля насамперед потребує виваженої думки та об’єднаних зусиль. У нашій громадській раді, до речі, є і ті, хто займається проблемою руйнації Тарутинського степу. Входять до ради також керівники національних парків, заповідників. Кожен працює за своїм напрямком, по своїй території.

– А найважча, мабуть, проблема – це забудова берегів до самої води на Дністрі в районі Маяків. Там порушено всі екологічні норми…

– …І забудовники – здебільшого впливові люди. Я реаліст, а не фантаст. У них давно оформлені права власності на будинки, там мешкають люди. І треба хоча б мінімізувати шкідливий вплив цих забудов. Насамперед, власники не повинні скидати каналізаційні відходи у Дністер. Але там певне замкнене коло. Для того, щоб забудовників змусити зробили систему відводу, треба їм надати право це робити, узаконити їх права на ці ділянки… Навести порядок буде дуже складно, адже там справді суцільні порушення закону: незаконне будівництво, незаконна реєстрація. Загалом це не наша компетенція, цим мають займатися правоохоронні органи. Ми зі свого боку можемо надати інформацію, як відновити цю територію і попередити подальше забруднення та погіршення екологічної ситуації.

– Збереження та відновлення територій природно-заповідного фонду – це ще один напрямок вашої діяльності. Яка ситуація на сьогодні і які плани діяльності департаменту у цій площині?

– Хочу наголосити, що це – один з трьох стратегічних напрямків нашої діяльності. Нам вкрай важливо збільшувати загальну територію заповідних земель. Сьогодні Одещина пасе задніх: у нас лише 4,5 відсотка земель природно-заповідного фонду від загальної площі області, а має бути хоча б 15%. Зараз ми працюємо над питанням створення на базі придунайських озер Регіонального ландшафтного парку. Це забезпечить охорону та збереження цих екосистем. Хочемо також збільшитися за рахунок Тарутинського степу. На півночі області теж маємо цікаві перспективи. У нас є ідея, спільна з колегами з Миколаївщини. На межі наших областей є природний комплекс – Тилігульський лиман. На нашій території ним керує КП «Регіональний ландшафтний парк Тилігульський», таке ж КП є у миколаївців. Абсурд полягає у тому, що єдиним природним комплексом керують два різні  комунальні підприємства, підвідомчі двом облрадам, і їх дії ніяк не узгоджуються і не об’єднуються. Звідси – проблеми з квотами на видобуток  біоресурсів, з ефективністю управління, з планами щодо розвитку території. Моя ідея полягає в тому, щоб замість цих двох КП створити національний природний парк «Тилігульський», керівництво якого буде підпорядковане Міністерству екології. Тоді і фінансування буде державне, тож у рази збільшаться можливості по збереженню природного середовища і водночас – розумного промислового і рекреаційного використання території. Тилігул – гарний, живий лиман, і ми зобов’язані його зберегти у найкращому стані.             

– Що насамперед стоїть на заваді успішного збереження чистого довкілля?

– Більш свідомо і відповідально до цієї проблеми мають ставитися і державні, владні органи, і підприємці та бізнесмени, і кожний пересічний громадянин. Адже збереження чистого природного середовища починається з його не руйнування. Наразі дужа незначна кількість великих підприємств опікується питаннями негативного впливу своїх виробничих процесів на довкілля, ставлячи на чільне місце отримання прибутку. Звісно, ми працюємо над цим, намагаємось регулювати та мінімізувати негативний вплив на навколишнє середовище, однак об’єднавши зусилля ми зможемо зробити набагато більше. Для перенесення цього питання в публічну площину наш департамент першим у країні запровадив онлайн-трансляції громадських обговорень щодо оцінки впливу на довкілля.

– Тобто ви транслюєте громадські обговорення проектів, які планується збудувати?

– Так! Справа в тому, що значні об’єкти, які планують свою діяльність на території області, мають презентувати свій проект громадськості й отримати позитивний висновок щодо того, чи не буде завдано шкоди довкіллю. Процедура отримання екологічного висновку включає в себе громадські слухання, на які ми запрошуємо місцевих жителів, зацікавлених осіб, спеціалістів і даємо їм можливість висловити свою думку. Звичайно, на таких слуханнях присутні представники фірми-забудовника, що відповідають на всі запитання, які присутні можуть поставити усно й письмово. Потім ми аналізуємо, чи були відповіді аргументовані, чи вони відповідають екологічним вимогам, і в разі підтвердження безпечності для довкілля планованої діяльності департамент екології та природних ресурсів надає відповідний висновок. Однак при всій демократичності цього підходу є одна суттєва обставина. Коли вже є якась ініціативна група чи виник певний громадський резонанс щодо даного об’єкту, тоді на обговорення приходить багато людей і воно дуже ефективне. Але часто ці слухання проходять при пустому залі. Є проблема з інформуванням: місцеві газети виписують зараз далеко не всі, оголошення на дверях місцевого осередку влади прочитають одиниці, а коли вже дізнаються, доїхати вчасно до місця проведення – це теж проблема. Тому ми вирішили скористатися сучасними засобами зв’язку і почали організовувати такі слухання у прямому ефірі у мережі «Фейсбук». І нині кожен громадянин може долучитися до обговорення тієї чи іншої планованої діяльності, навіть якщо немає можливості бути присутнім фізично на таких засіданнях. Процедура відеозапису обговорення велася й раніше, але це було скоріше для протоколу, до неї зверталися лише ми чи ті, хто отримував висновок. А тепер це справді публічне обговорення, відеозапис якого ми, звичайно, теж ведемо і зберігаємо. Наша фінальна мета така: будь-який громадянин нашої країни, сидячи вдома, може брати участь в обговоренні, скажімо, будівництва терміналу, і висловлювати свою думку з цього приводу.

Департамент екології та природних ресурсів прагне якнайкраще виконувати всі покладені на нього зобов’язання, забезпечувати системність підходу до вирішення тих чи інших питань і активно працює за стратегічними напрямками. Нашому колективу, та ще й за підтримки екологічних  активістів, це під силу. Однак моя мрія – щоб кожен громадянин нашої області і країни в цілому був свідомий того, що це – його земля, його природне багатство, і не був байдужим до збереження довкілля.

Авто: Галина Владимирська.

Фото: Олега Владимирського.