Традиційний рейтинг впливовості, який проводить Південноукраїнський медіа холдинг, цього року має особливу назву – «Хто наближає перемогу: 100 впливових одеситів», а його головною ідеєю стало бажання заявити про мужність одеситів, їх непохитну віру в перемогу над ворогом та про шляхи її досягнення. Саме тому серед лауреатів лідируючі позиції посіли особи, які безпосередньо відповідають за оборону, охорону правопорядку, життєзабезпечення Одеси та області у воєнний час. Разом з тим поруч із державними службовцями, військовими, політиками у рейтингу є керівники підприємств, волонтери, лікарі, громадські і культурні діячі – тобто наші земляки, кожен з яких на своєму місці наближає перемогу України.

Серед лауреатів рейтингу є і Генеральна директорка – художня керівниця Одеського національного академічного театру опери і балету Надія Бабіч. Надія Матвіївна вже не вперше входить до впливової сотні, однак підкреслює, що нині, зважаючи на цьогорічну ідею рейтингу, це для неї особливо почесно і зворушливо.

– Ще на початку протистояння ворогові, 12 березня, Одеська опера  взяла участь у всеукраїнській акції «Закрити небо над Україною», – коментує свою присутність у рейтингу Надія Бабіч. – Тоді ми не мали змоги зробити це на своїй сцені, і наші музиканти та вокалісти стояли просто неба на фоні  театру, який був  оточений протитанковими їжаками і мішками з піском. Жахлива для наших сердець картина… Я дуже переживала за колектив, щоб нічого не трапилося з нашими артистами, та наші збройні сили закрили небо над нами, нас охороняли і надихали!

Однак, на цьому ми не зупинилися, ми пішли далі й далі. Щотижня проводимо мистецькі акції для воїнів ЗСУ: коли є запит, наша мобільна концертна бригада виїздить в місця їх дислокації. Звичайно, транспорт, бензин і таке інше ми забезпечуємо самі. І щоразу переконуємося, з якою вдячністю і радістю на нас чекають. Наші артисти лише виходять на імпровізовану сцену, ще не співали і не грали, а бійці зустрічають їх аплодисментами стоячи. А потім, після концерту, фотографуються разом, обіймають, дякують… Це дуже зворушливо, це надихає нас працювати попри всі труднощі воєнного часу. Також ми регулярно беремо участь у благодійних концертах, які проводить Всесвітній клуб одеситів, адже на ці кошти купують бронежилети для наших захисників.

Серед тих, хто нині у лавах ЗСУ, є чимало і наших артистів –  балетних, вокалістів, оркестрантів. Кажу про це, і мене досі  одночасно проймає гордість і острах. Адже коли це все почалося, дехто з артистів без повісток сам пішов до військкоматів. І нині залишаються служити, знаю, що є наші і на передовій. Коли бачу когось з цих хлопців (а вони, буваючи в Одесі, обов’язково приходять до театру, на вистави) і запитую, коли повернуться, вони спокійно так відповідають: «Після перемоги». Ми допомагаємо їм з амуніцією, якимись захисними речами, у нас міцна профспілкова організація; збираємо кошти за власною ініціативою… А ще багато хто з наших пішов вантажити мішки з піском біля моря і розвозити їх, допомагають людям похилого віку. Наші хлопці заправляють свої машини за власний кошт і розвозять воду, гуманітарку… Кожен на своєму місці наближає перемогу. І ніхто не просторікує про це. Люди чудово відкрилися у цих обставинах!

Що ж стосується нашої основної роботи, то, позбавлені змоги працювати у залі, ми робили відеозаписи і транслювали через соціальні мережі, доводячи одеситам: театр живе, артисти поряд з ними.

Працювати ж повноцінно почали з 17 червня. До того часу не було відповідного дозволу, нам необхідно було отримати сертифікат на укриття, а це не така проста річ, адже є певні стандартні вимоги. У нас прекрасні міцні підвальні приміщення, і ми там облаштували комфортне укриття: є місця для сидіння, вода, медикаменти, WI-Fi… Зрештою голова Одеської обласної військової адміністрації Максим Марченко та міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко підтримали наше клопотання  і наш намір  розпочати діяльність.

Ми, зважаючи на обставини, обмежилися трьома подіями на тиждень: даємо повноцінні вистави щоп’ятниці, щосуботи і щонеділі. І дуже раді з того, бо далеко не всі театри в країні сьогодні можуть запрошувати глядачів до своїх залів на повноцінні великі вистави. Ми ж можемо давати і балетні спектаклі, і оперні. 

А ще, розпочавши працювати у залі, ми почали втілювати нові ідеї. От нещодавно, 4 вересня, у нас відбулася перша акція для дітей, адже ця аудиторія під час війни не була нами охоплена (дитячі вистави ми поки що не показуємо з міркувань безпеки). Тож запропонували своєрідний жанр спілкування діточок з театром: екскурсія, променад, концерт. Думали, що спочатку збереться мало людей, а прийшло понад 80 глядачів – малеча з батьками, бабусями та дідусями. Наймолодшому глядачеві було два рочки! Розказали дітям про театр, провели їх залою й іншими приміщеннями, запросили на концерт, після якого діти могли поспілкуватися з артистами, доторкнутися до музичних інструментів. Будемо продовжувати таку роботу.

Головною ж подією для нас цієї воєнної пори має стати прем’єра опери «Катерина», роботу над якою ми почали ще задовго до 24 лютого. Я думаю, що така прем’єра – приклад самовідданості нашого колективу. Зараз жоден з українських театрів не робить такі масштабні постановки, а ми – робимо! І я дуже вдячна всім, хто підтримав та допоміг втілити цю ідею, адже ми – національна опера і маємо відповідати цьому високому статусу за будь-яких обставин, тож навіть війна нам – не завада.

Маємо підносити на новий рівень українське національне мистецтво, щоб нами пишалися і наші сучасники, і наші нащадки. Саме зараз – час єднання, саме зараз – час відволікти людей від жахливих новин, допомогти їм адаптуватися до реалій сьогодення.  Колектив Одеської опери невпинно працює задля цього, працює і творить задля Перемоги, і кожен з наших артистів, співробітників, фахівців сьогодні  має право бути лауреатом рейтингу «Хто наближає перемогу…». Я пишаюся нашим колективом!

Отже, залишайтеся із Одеською оперою! Тримаймо оборону на мистецькому фронті! Служимо Україні!