Світ безповоротно змінився за останні роки – настільки сильно, що можна вже говорити про формування нового світового порядку. І в ньому, на жаль, будуть війни – мережеві, інформаційні, торговельні, технологічні, "холодні", "гарячі", гібридні… Можливо, навіть такі, які ми ще не бачили. В такому світі Україні треба не просто знайти своє місце – треба стати сильними, здатними протистояти будь-яким загрозам і не опинитись в залежності від того, що хтось в далекій країні щось за нас вирішить. А для цього нам слід переосмислити нашу незалежність, і навіть більше – переосмислити нашу країну. І почати слід із базового – нашого суверенітету.

Суверенітет – це дуже просто. Це право народу самому визначати свій шлях, політику та стратегію своєї країни. Як розпорядитись своїми ресурсами, як господарювати на землі і як розкрити весь свій потенціал – все це українці, як і будь-який інший народ, мають право вирішувати самі. Це право не дається кимось, не затверджується резолюціями і не обумовлюється договорами.

Суверенітет – це те, за що багато поколінь українців проливали кров століттями. У 1918-1921 роках ми боролися за Українську Народну Республіку, прагнучи вирватися з-під чужоземного гніту. У 1991 році мільйони українців проголосували за незалежність, виборюючи своє право на свободу. В 2004-му та в 2014-му ми боролись проти встановлення контрольованої з Москви диктатури.

І нарешті, війну, яка досі точиться на нашій багатостраждальній землі, Росія теж почала із чіткою метою позбавлення нас не лише суб'єктності, а й суверенітету. Не лише Україна як держава, а й ми як народ, як українці, маємо перестати існувати – це закріплено в численних промовах кремлівського диктатора. Нема українців – нема і права на суверенітет. Такою є логіка Кремля.

І це наша перша війна за суверенітет, у якій ми власною кров'ю, власною звитягою виборюємо собі право самим вибирати шлях. Останні три роки ми повністю поглинуті нею: битвами на фронтах, волонтерством, донатами, стражданнями за рідними та друзями, які воюють на фронті. В цей час ми, на жаль, не маємо можливості стежити за тим, що робиться у нас в тилу. А там – за зачиненими дверима не просто забирають наше майбутнє, поки наші героїчні воїни, наші Янголи, б’ються за Україну, у нас забирають наш суверенітет – тихцем, загорнувши цей злочин у красиві слова і розпливчасті фрази.

ЗА ЛАШТУНКАМИ ВІЙНИ ВЛАДА АКТИВНО РОЗПРОДАЄ НАШІ НАЙКРАЩІ СТРАТЕГІЧНІ ПІДПРИЄМСТВА ТА НАЙЦІННІШІ КОРИСНІ КОПАЛИНИ.

За три роки владою ухвалені і підписані сотні законів, постанов та указів. Значна їх частина зовсім не про війну. Українці не знають, про що вони, бо від них це свідомо приховують – так само, як колись свідомо приховали правду про загрозу повномасштабної війни. Що з того вийшло, ви знаєте. Ми не маємо права більше допускати таких помилок. Треба чітко знати, що відбувається за нашими спинами, поки ми стоїмо лицем до лиця із страшною навалою.

Партія "Батьківщина" веде реєстр всіх небезпечних законів. Вони діляться на три категорії. Перша категорія забирає в українців право розпоряджатися ресурсами нашої країни. Це найбільш "відкрита" частина повзучої ліквідації суверенітету, вона навіть оформлена окремим історичним документом, який визначає життя України на сто років вперед. Йдеться про заяву прем'єр-міністра Дениса Шмигаля, в якій він проголосив розробку нової економічної моделі України як ресурсного центру Європи. Все, викладене в цій заяві, чітко втілюється в життя через закони, які протягує монобільшість.

УКРАЇНІ ВІДВЕЛИ ПРИНИЗЛИВУ РОЛЬ СИРОВИННОГО ПРИДАТКУ.

Під час війни вже майже безкоштовно продані наші землі, готується до акціонування лісове господарство, і тепер черга дійшла до найцінніших корисних копалин: титан, літій, графіт, цирконій, уран, германій, берилій, золото. А в останні парламентські дні перед Різдвом монобільшість остаточно ухвалила законопроєкт, яким дозволяється віддавати взагалі всі корисні копалини в наших надрах міжнародним корпораціям.

Уже в недалекому майбутньому це призведе до деіндустріалізації та поступового знищення наших підприємств, обезземелення фермерів, малих і середніх аграріїв, а потім – до ліквідації і сільських населених пунктів. Буде демонтований наш науковий потенціал і примітивізована освіта – бо якщо ми не виробляємо складних товарів, наука непотрібна. А кінцевим результатом, як ми знаємо з досвіду інших слаборозвинених країн, стане економічна стагнація і невідворотна бідність.

За таких умов ми завжди будемо залежними від того, що вирішать за нас і без нас "сильні світу цього" і навіть захиститись самі не зможемо. А в нинішньому світі треба бути сильними – нам необхідна надсильна армія, яка заснована на надпотужній індустріальній базі та надзвичайно розвиненій науковій основі. А для цього ми маємо зберегти контроль над ключовими ресурсами країни.

Друга категорія законів віднімає в українців право управляти власною державою. Це найбільш комплексна частина повзучої ліквідації суверенітету. Прем’єр-міністр України в заяві називає дві структури, які реалізують "нову стратегію". Це Офіс реформ і проект URA – міжнародні структури, які не підпорядковуються жодним українським органам влади, фінансуються з-за меж України, але виконують значний обсяг функцій українського Уряду. Більше того, Уряд України фактично жорстко підпорядкований цим міжнародним офісам реформ через фінансову боргову залежність.

УКРАЇНУ ПОЗБАВЛЯЮТЬ ПРАВА САМОСТІЙНО УХВАЛЮВАТИ РІШЕННЯ ТА ФОРМУВАТИ ОРГАНИ ВЛАДИ.

Всі державні монополії давно виведені з-під державного контролю – ними керують Наглядові ради, які складаються з іноземців, і реалізують чиї завгодно інтереси, окрім інтересів українців. Тепер те саме планується зробити зі всіма комунальними підприємствами в нашій країні – уже ухвалений закон про їхню "корпоратизацію". Тобто в них заведуть Наглядові ради із захмарними зарплатами, а їхнє управління теж буде здійснюватися з якогось "офісу реформ".

Далі більше – ухвалено закон про те, що судді Конституційного суду, які призначаються президентом, парламентом і з’їздом суддів, тепер будуть попередньо обиратися міжнародною радою, а президент, парламент і з’їзд суддів будуть тільки підписувати визначені за межами України кадрові призначення. Тобто ми стали першою і єдиною в світі країною, де Конституційний суд буде сформований невідомими міжнародними гравцями з-за меж України.

Це зроблено для того, щоб посилити позбавлення права розпоряджатися ресурсами. Бо Конституційний суд, сформований міжнародними радниками, навряд чи поверне українському народу власність на землю, на ліси, надра, державні монополії, забрані в нас законами, які ухвалені під тиском цих самих міжнародних радників.

Ще один закон передбачає, що міжнародні радники, а не народ України, будуть фактично призначати ще й Вищу раду правосуддя, яка формує весь суддівський корпус України. Тобто всі судді України вже де-факто будуть управлятися міжнародними структурами, а не українським народом. Точно так само міжнародні радники будуть призначати посадовців слідчих органів, прокуратури, силових структур, митниці, Рахункової палати та багатьох інших органів влади. Практично всіх – закони уже ухвалено.

Виникає одне важливе запитання – навіщо нам тоді національний Уряд, якщо управління в Україні на 100% передано в міжнародні організації? Якщо Уряд України не в змозі управляти країною, можна поміняти Уряд. А якщо Уряд України, Національний банк, парламент, інші державні органи влади усунуті від ухвалення самостійних рішень, а всі рішення приймаються міжнародними радниками – то як поміняти цих радників, якщо вони будуть діяти проти інтересів України? А вони будуть.

Ось очевидний приклад роботи «прекрасних» міжнародних менеджерів.

Під час війни, починаючи з 2014 року, де-факто забрали в міжнародне управління всі державні монополії: «Укрпошту», НАК «Нафтогаз», «Енергоатом», Укрзалізницю, «Укроборонпром», а також Ощадбанк, Укрексімбанк та інші державні банки. І одразу почалося стрімке й постійне зростання тарифів на все – на газ, на електроенергію, на воду, на тепло, на транспорт, на банківські послуги. Гроші з напівпустих кишень українців потоком пішли міжнародним управителям. Бо міжнародні наглядові ради, які зараз управляють державними монополіями, не цікавить ані життя українців, ані справжні ринкові реформи – лише прибуток, який можна з нас отримати.

І нарешті, третя категорія законів відбирає в українців саме право ухвалювати закони. Це найбільш блюзнірська частина позбавлення суверенітету, бо фактично перетворює Україну на колонію, чи точніше, на експериментальний майданчик, який не може відмовитись від "пропозицій" та "вимог" міжнародних радників – а ті випробовують у нас "новації", на які жодна інша країна не наважилась.

Наприклад, ви пам'ятаєте, як у нас ультимативно вимагали ухвалення закону про виведення Національного банку не лише з підпорядкування уряду, а й взагалі з-під дії українських законів? Ухвалили. А тепер пішли далі – вимагають ухвалити страшний закон про мультигромадянство, а також розпочати мобілізацію юнаків, починаючи з 18-ти років. Лише цих двох ультимативних вимог вистачить, аби завдати важкого удару по самому існуванню української нації.

І це лише вершина айсберга – у нас більшу частину законопроєктів пишуть не народні обранці, а якісь самозвані експерти із міжнародних організацій, а депутати голосують, як мавпочки, разом із "військовополоненими" з ОПЗЖ, які давно мають сидіти по в'язницях, а продовжують сидіти в парламенті, бо "кнопочок" не завжди вистачає. Знову ж таки, якщо депутат пише шкідливі закони, то депутата можна поміняти, а як поміняти "експерта", у якого все розписано, і будь-які поправки він відхиляє недбалим помахом руки на засідання комітету?

У НАС СЬОГОДНІ НЕ ОДНА ВІЙНА, А ДВІ: ВОРОГ ЗАБИРАЄ НАШУ ТЕРИТОРІЮ, МІЖНАРОДНІ КОРПОРАЦІЇ – СУВЕРЕНІТЕТ.

Історія доводить: щоразу, коли ми втрачали контроль над своїми ресурсами – насамперед, землею і надрами – владою та законами, ми потрапляли в рабство. Російська імперія, радянський режим – всі вони прагнули використати наші багатства і підірвати нашу національну ідентичність. Сьогодні сценарій повторюється, але в сучасному, більш небезпечному вигляді.

Але ніщо не є остаточним. Юлія Тимошенко і партія "Батьківщина" мають власну стратегію, спрямовану на відновлення суверенітету, яка складається з чотирьох кроків:

• НЕОБХІДНО СКАСУВАТИ ВСІ АНТИКОНСТИТУЦІЙНІ ЗАКОНИ. Ми проаналізуємо всі ухвалені, починаючи з 2014 року, антиконституційні закони, які нас позбавляють прав і свобод, ресурсів і суверенітету, та внесемо до Конституційного суду подання про негайне визнання всіх цих законів неконституційними і припинення їх дії. Ми всіма законними способами будемо чинити тиск на Конституційний суд, допоки він ще несформований на 100% міжнародними структурами.

• По всім діям, пов’язаним із незаконним розбазарюванням наших природних ресурсів, ми підготуємо і подамо у відповідні слідчі органи заяви про злочин. Наполягатимемо на порушенні кримінальних справ щодо кожного випадку корупційної роздачі наших ресурсів і власності.

• УКРАЇНІ ПОТРІБНІ НОВА КОНСТИТУЦІЯ ТА НОВИЙ СУСПІЛЬНИЙ ДОГОВІР. Ми підготуємо новий Суспільний договір, нові демократичні правила життя. Ми розробимо нову сучасну Конституцію, в якій більше не буде безвідповідальних царів із почетом, а будуть баланси та противаги, ефективний розподіл гілок влади, правильна побудова інституцій та прямі норми, якими зможе скористатись кожен громадянин для захисту своїх прав.

• Ми об'єднаємо всіх, хто хоче захистити державний суверенітет і повернути суб’єктність Українській державі, хто за збереження нашої унікальної ідентичності, наших традиційних, духовних і моральних цінностей. Всіх, хто вважає, що органи влади, природні монополії та національні ресурси мають бути в українських руках і приносити прибуток нашому народу, хто готовий відродити взаємовигідну, а не колоніальну, міжнародну співпрацю та прокласти шлях вступу України до ЄС на умовах, не гірших, ніж були у інших країн.

Бо ми прагнемо, щоб Україна стала рівною серед рівних, сильною серед сильних в Об’єднаній Європі!

Слава Україні!