У розмові з політологом Оксаною Бєляковою відомий український політик і громадський діяч Михайло Поживанов обговорив теми, про які майже не говорять в офіційних ефірах, але які хвилюють кожного з нас.

Чому децентралізація пішла хибним шляхом? Замість сильних громад ми отримали фінансово неспроможні адміністративні одиниці. Реформа перетворилася на імітацію. Михайло Поживанов пояснює, чому варто вивчати й переймати досвід Польщі, в якій децентралізація дала реальні результати.

Чому центральна влада веде війну не з проблемами, а з мерами? Київ, Дніпро, Харків, Одеса – у кожному великому місті бачимо тиск і політичну конкуренцію замість співпраці. Бояться сильних особистостей, бояться реального самоврядування? Це підриває довіру до держави як інституції.

Мовиться і про Одесу. Міф про те, що тут «немає війни», – не просто неправда. Це небезпечне спотворення реальності, яке грає на руку тим, хто хоче показати штучну стабільність замість правди.

Чи можливі вибори під час війни? Михайло Поживанов дає відповідь на це запитання з урахуванням реальної ситуації. В окремих громадах, де немає активних бойових дій, проведення виборів цілком можливе. Обговорюємо також можливу модель федералізації з урахуванням культурних особливостей регіонів – як інструмент посилення країни, а не її поділу.

Важлива тема родин військовополонених, знищеного майна, втраченої справедливості. Держава має не лише воювати, а й захищати своїх громадян, особливо тих, хто втратив усе. Необхідно, щоб голос родин полонених був почутий так само, як і голос громадян, які виходять на акції щодо НАБУ чи САП. І ті, й інші мітинги – це прояв здорового суспільства, яке не мовчить і вимагає дій. Тиск суспільства на владу має бути постійним – тільки так працює демократія, навіть у воєнний час.

Про відповідальність: чому в 2014 і 2022 роках влада не зробила необхідних кроків, щоб уникнути трагедії? Не можна виграти війну, уникаючи відповідальності.

Говорилося і про майбутнє. Чому Україні потрібен уряд національної єдності? Без загальнонаціонального консенсусу ми не зможемо вийти з кризи.

Михайло Поживанов також ділиться своїм особистим досвідом – політичним, науковим, громадським. Розповідає, чому вийшов із партії «Батьківщина» і нині як волонтер та громадський діяч діє незалежно. І якою, на його думку, має бути політична сила нового зразка: пов’язана з місцевим самоврядуванням, очільниками міст, реальними людьми, а не з олігархічними штабами.

Про все це мовиться на Ютуб-каналі Руслана Бортника. Дивіться за посиланням.

Коментуйте, діліться – ми маємо говорити вголос про те, що інші намагаються замовчати.