Лідерка партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко в інтерв’ю британському The Times заявила про загрозу колонізації України та дорікнула Заходу за спроби «підірвати суверенітет» України в розпал війни з Росією.

Велика фотографія при вході до штаб-квартири партії Юлії Тимошенко в Києві зображує її в ейфорії після Помаранчевої революції 2004 року в Україні: одна рука піднята вгору, в іншій — букет квітів.

Уже за кілька тижнів після революції, яка скасувала результати виборів, сфальсифікованих на користь кандидата москви Віктора Януковича, Тимошенко стала першою жінкою на посаді прем’єр-міністра країни, а Україна зробила історичний крок від впливу росії — у бік Заходу.

Минуло двадцять років, а фірмова білява коса Тимошенко залишається незмінною, хоча її ставлення до західних союзників Києва стало жорсткішим. Попри те, що вона й далі повністю підтримує прагнення України вступити до НАТО та Європейського Союзу, вона обурена відмовою допустити Київ до західного військового альянсу в роки, що передували повномасштабному вторгненню росії. Вона також звинуватила Захід у тому, що той використовує війну, аби «підривати» незалежність України — навіть тоді, коли російські бомби сиплються на її міста і селища.

«Від початку повномасштабного вторгнення росії західні країни — під загрозою призупинення кредитування — встановили неприйнятний контроль над державними інституціями України, державними банками та монополіями, що підриває суверенітет країни. Це жорстоко і несправедливо щодо нації, яка веде війну», — сказала вона під час інтерв’ю в офісі своєї партії «Батьківщина».

Її заяви стали, мабуть, найгострішою критикою Заходу з боку лідера будь-якої української політичної партії з моменту, коли у 2022 році президент Путін наказав ввести танки в Україну — нападу, який Київ відбиває за підтримки зброї зі США та Європи.

Аргумент Тимошенко про те, що суверенітету Києва загрожує небезпека, ґрунтується переважно на присутності західних експертів у дорадчих радах, які відбирають кандидатів на посади до Конституційного суду України, Вищої ради правосуддя, Державної митної служби, Державного бюро розслідувань та Рахункової палати, а також антикорупційних органів.

Іноземці, серед яких — високопоставлений представник Національного аудиторського управління Великої Британії, мають змогу спільно голосувати за вето щодо потенційних кандидатів, причому в разі рівного голосування їхні голоси мають більшу вагу, ніж голоси українських експертів. Як правило, у цих комісіях — шестеро членів: троє іноземців і троє українців. Подібний міжнародний нагляд, за словами Тимошенко, можливо, був доречним у таких країнах, як Афганістан, Ліберія та Сьєрра-Леоне, але не в Україні.

«Україна не є неспроможною державою, як її намагається зобразити кремль. Ми — суверенна європейська країна, яка героїчно протистоїть повномасштабній агресії та зі зброєю в руках захищає цінності Європи», — сказала вона. «Ми — не Афганістан».

Під час полум’яної промови в парламенті минулого місяця Тимошенко назвала тиск президента Зеленського на антикорупційні органи НАБУ та САП, які підтримуються Заходом, «світлим днем» для України.

Але в той час як Зеленський виправдовував це рішення необхідністю боротьби з ймовірним російським проникненням, Тимошенко привітала його як давно назрілий крок до стримування західного контролю над життєво-важливими державними інституціями, який, за її словами, швидко перетворює Україну на «безправну колонію». Вона та інші депутати від «Батьківщини» утрималися під час голосування минулого тижня щодо відновлення незалежності відповідних органів після рідкісних загальнонаціональних протестів.

Вона сказала, що її партія подала альтернативний законопроект, який зберіг би незалежність НАБУ і САП, але замінив іноземців в дорадчих радах військовими ветеранами, яки отримали звання Героя України за проявлену на полі бою відвагу.

«Ми твердо переконані, що ці люди, які є незалежними, самовідданими і користуються широкою повагою в суспільстві, мають моральне право виступати гарантами чесності і справедливості», — зазначила Тимошенко.

Олександр Мережко, депутат від правлячої партії Зеленського та голова комітету Верховної Ради у закордонних справах, назвав заяви Тимошенко про те, що Київ втрачає свій суверенітет, «абсурдними».

«Рішення про включення іноземних експертів [до складу дорадчих рад] не було прийнято проти волі України, — сказав він. — Україна погодилася на це рішення. Іноземні держави, наприклад, країни ЄС, дають нам гроші, і вони зацікавлені в гарантіях, які б зробили об’єктивним, наприклад, процес відбору суддів».

Тимошенко у відповідь звинуватила Мережко у спробі «приховати слабкість і некомпетентність» уряду Зеленського.

«Не кажіть нам, що українці можуть гинути за мир у Європі, але водночас якимсь — сказала вона. — Наші західні друзі не мали права очікувати, що в один із найважчих моментів нашої національної історії Україна повинна буде повертати допомогу чи кредити своїм суверенітетом».

Її критики кажуть, що подібні коментарі майже ідентичні заявам путіна, який називає міжнародну перевірку державних установ України «доказом» того, що ця країна є маріонеткою Заходу і становить екзистенційну загрозу для москви.

Фундація DEJURE, київська група юристів та експертів у галузі права, які виступають за незалежну судову владу, звинуватила Тимошенко у «відкритому переході» на бік москви. «Участь міжнародних експертів… забезпечує справді незалежні процеси відбору та зміцнює довіру громадськості до судової системи», — заявили там.

Тимошенко відкидає припущення про те, що її риторика грає на руку росії, переконуючи натомість, що кремлівська пропаганда підживлюється діями Заходу. «Наші західні друзі не повинні давати путіну підстав це говорити».

Це не єдине її невдоволення Заходом. На саміті НАТО в Бухаресті у 2008 році, під час другого прем’єрського терміну Тимошенко, альянс не надав Україні план дій щодо членства, зазначивши лише, що Київ зможе приєднатися у невизначеному майбутньому. Це рішення тепер широко розглядається як таке, що підкріпило думку росії, що західні країни не готові ризикувати конфліктом з москвою задля захисту Києва.

Сполучені Штати хотіли надати Україні та Грузії, ще одній колишній радянській країні, план дій щодо членства в НАТО, але Франція та Німеччина заперечували, побоюючись, що це розлютить кремль. В Україні також існувала опозиція: опитування громадської думки напередодні Бухарестського саміту показало, що кожен другий виборець виступає проти членства в НАТО, і лише кожен четвертий був за. Решта не визначилися.

Згідно з опитуванням «Gallup», через рік після Саміту НАТО 2008 року 40 відсотків українців бачили в альянсі загрозу, і лише 17 відсотків вважали, що він забезпечить захист. Однак більшість не мали своєї думки або не визначилися.

Тим не менш, Тимошенко переконана, що рішення альянсу не надати Києву чіткий план шляху до членства було «трагічною, фатальною помилкою», яка зрештою спонукала москву до вторгнення в Україну.

«За сьогоднішню війну — за втрачені та зламані життя, за руйнування українських міст і сіл, за страждання мільйонів — відповідальність також лежить на тих [західних] лідерах, які проголосували проти надання Україні Плану дій щодо членства», — сказала вона.

НАТО досі не запропонував Україні чіткий шлях до членства, а президент Трамп цього року заявив, що розуміє позицію росії, яка розглядає східне розширення альянсу як загрозу своїй національній безпеці. У лютому він сказав, що вступ України до НАТО «не відбудеться».

Хоча партія Тимошенко «Батьківщина» є однією з найстаріших в Україні, наразі вона має лише 26 місць у парламенті з 450 депутатів. Згідно з нещодавнім опитуванням, лише 5 відсотків виборців хотіли б бачити Тимошенко наступним президентом країни. Її партія поставила під сумнів достовірність опитувань під час війни та заявила, що Тимошенко фактично позбавлена доступу на підконтрольне владі телебачення. Проте її ім’я все ще має вагу за кордоном.

Цього року Тимошенко та представники Петра Порошенка, попередника Зеленського на посаді президента України, провели конфіденційні переговори з посланцями Трампа. Про ці розмови стало відомо лише після опублікованої у березні статті у виданні «Politico», в якій йшлося про те, що переговори були зосереджені на можливості проведення виборів в Україні під час війни.

Зеленський, чий перший термін мав закінчитися минулого року, заявив, що вибори не можуть відбутися до закінчення війни. Цю позицію підтримує переважна більшість українців, включаючи Тимошенко та Порошенка.

За словами джерела в Республіканській партії, Тимошенко та Порошенко намагалися подати себе як «зручніших для співпраці» порівняно із Зеленським. Обидва заперечили це та наголосили, що обговорення не мали жодного прихованого підтексту. Ці розмови відбулися після драматичного конфлікту між Трампом і Зеленським у Овальному кабінеті.

«У кожного політика у світі є відкриті та закриті зустрічі. Нічого надзвичайного в цьому немає, — зазначила Тимошенко. — Ми обговорили військову допомогу і можливі підходи до припинення війни. Ми не обговорювали вибори».

Вона також наголосила, що окреслила «червоні лінії» України щодо миру, які передбачають відсутність будь-яких поступок у вигляді передачі територій росії чи офіційного визнання її контролю над окупованими частинами України, включно з Кримом.

Щодо власних майбутніх політичних амбіцій вона сказала: «Ми подумаємо про це після війни. Зараз ми намагаємося вижити».

Джерело