Софія знову стоїть на роздоріжжі. Позачергові парламентські вибори 19 квітня 2026 року — вже восьмі за останні п’ять років — стали не просто внутрішньою справою Болгарії, а випробуванням для всієї архітектури безпеки на Балканах. Поки офіційна Софія зміцнює зв'язки з Києвом, радикальні сили намагаються вибудувати стіну між двома столицями, використовуючи як зброю долю етнічних болгар в Україні.

Стратегія безпеки проти сценарію хаосу

30 березня 2026 року увійде в історію дипломатії обох країн як день підписання двосторонньої Угоди про співробітництво у сфері безпеки. Президент України Володимир Зеленський та тимчасовий прем'єр-міністр Болгарії Андрей Гюров зафіксували 10-річне зобов'язання щодо військової та промислової підтримки. Цей документ мав би зняти питання про зовнішньополітичний вектор Болгарії, але натомість став приводом для «політичного землетрусу» всередині країни.

Вже 1 квітня, на позачерговому пленарному засіданні Парламенту, лідер партії «Відродження» Костадін Костадінов ініціював спробу денонсації угоди. Його аргументи про «нелегітимність тимчасового уряду» виявилися лише юридичною ширмою для значно агресивніших заяв.

Обговорення безпекової угоди в болгарському парламенті перетворилося на парад антиукраїнських гасел. Депутати від «Відродження» не лише тиражували російські фейки, а й пішли далі, озвучуючи територіальні претензії:

  • Костадін Костадіновзакликав «повернути Південну Бессарабію Болгарії», маніпулюючи цифрами втрат серед болгарської меншини (від 5 до 7 тисяч осіб), які він приписав «українській фашистській владі».
  • Ангел Георгієвобіцяв «втрутитися», щойно його партія прийде до влади, апелюючи до застарілих пропагандистських сюжетів ще 2015 року.
  • Златан Златановта Івелін Парвановвдалися до прямої образи українського народу, порівнюючи сучасну Україну з катами Бабиного Яру.

Ці тези — майже дослівний переклад з методичок російських медіа, що вказує на глибоку синхронізацію дій болгарських радикалів із Кремлем.

Гуманітарний тест: факти проти істерики

Найкращим індикатором щирості політиків є їхні дії в зоні конфлікту. Поки «Відродження» заробляє політичні бали на темі «геноциду болгар», Одеська область — дім для понад 150 тисяч етнічних болгар — не отримала від цієї партії жодної реальної допомоги.

Натомість справжню солідарність демонструють представники європейських політичних рухів та громадських організацій Болгарії. Саме вони, а не крикливі популісти, забезпечують болгарські громади Бессарабії генераторами, продуктами та медикаментами. Цей контраст між «словами Костадінова» та «справами друзів України» наочно показує, хто насправді дбає про співвітчизників, а хто використовує їх як інструмент у гібридній війні.

Спроба розірвати безпекову угоду 1 квітня провалилася, але боротьба не закінчена. Вибори 19 квітня дадуть відповідь на головне питання: чи залишиться Болгарія надійним партнером України та частиною об'єднаної Європи, чи піддасться на провокації сил, які прагнуть повернути її у сферу впливу Москви, спекулюючи на крові та національній ідентичності.