Ця історія триває майже двадцять років.

Історія про те, як довіра звичайної людини до державного банку може обернутися багаторічними судами, багатомільйонними нарахуваннями та загрозою втрати єдиного житла — при зовнішньому дотриманні процедур «відповідно до закону України».

Йдеться про конфлікт одеської багатодітної сім’ї з державним «Укрексімбанком».

Крок перший. Кредит, якого людина не бачила — але за яким платить уже двадцять років.

У 2006 році під заставу будинку було оформлено кредит на суму понад один мільйон доларів США.

За словами позичальника:
— кошти не надходили в його фактичне розпорядження;
— гроші транзитом і миттєво пройшли через рахунок, відкритий у тому ж банку, що унеможливлювало їх реальне використання позичальником;
— після цього кошти були перераховані продавцю нерухомості, за ініціативою якого кредит і був оформлений саме в цьому банку.

Фактично позичальник став формальним отримувачем кредиту, не маючи можливості розпоряджатися коштами.

Згодом йому стало відомо про смерть продавця. Про обставини смерті позичальника офіційно не повідомляли. Лише пізніше він дізнався, що продавець був тяжко хворий і невдовзі після укладення угоди помер.

Офіційних повідомлень, медичних документів чи інших підтверджень цих відомостей позичальник не отримував.

Паралельно протягом багатьох років відхилялися або затягувалися клопотання про проведення незалежної оцінки будинку на момент укладення угоди. У результаті перевірити обґрунтованість первісної вартості стало практично неможливо. Така послідовність подій мимоволі наштовхує на думку про фінансову пастку, розраховану на те, що після смерті продавця встановити вихідні обставини угоди буде вкрай складно, а з часом — практично неможливо.

Крок другий. Шестикратне завищення — фундамент і точка запуску фінансової пастки.

Створення непропорційного зобов’язання, штучне збільшення боргу шляхом нарахування відсотків на відсотки та підготовка до подальшого вилучення заставного майна.

На момент укладення договору будинок був оцінений орієнтовно у шість разів вище його ринкової вартості на той період. Саме ця оцінка була погоджена банком і стала підставою для прийняття рішення про надання кредиту.

Незалежна державна експертиза протягом багаторічних судових розглядів так і не була проведена. Спроби її призначення супроводжувалися процесуальними запереченнями з боку банку та систематичним затягуванням процесу, що фактично унеможливило отримання об’єктивної оцінки вартості будинку на момент укладення договору.

У разі якщо в межах розслідування буде встановлено, що вартість об’єкта на момент укладення договору була непропорційно завищена, це може мати принципові правові наслідки.

У такому разі у цій справі підлягають перевірці такі обставини:

* економічна обґрунтованість і доцільність надання кредиту у заявленому розмірі;

* законність формування процентних зобов’язань, нарахованих виходячи із завідомо або заздалегідь завищеної суми кредиту;

* правомірність розрахунку штрафних санкцій та нарахування процентів на проценти, якщо такі нарахування суперечать законодавству України;

* законність і пропорційність подальших судових вимог, а також обґрунтованість розміру заявленого до стягнення боргу.
Окремій обов’язковій перевірці підлягають послідовність та взаємозв’язок дій усіх учасників процесу — від проведення оцінки об’єкта (компанією «РОСЛА», залученою виконавчою службою), погодження та надання кредиту — до винесення судових рішень, здійснення виконавчих дій і подальшої переуступки права вимоги компанії «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС», бенефіціаром якої є Ших Мухамед Махмуд.
Слідство зобов’язане встановити:

— чи мали місце попередні домовленості між зазначеним суб’єктом та Банком;
— чи існували корпоративні, ділові або особисті зв’язки між посадовими особами Банку та Шихом Мухамедом Махмудом або його представниками;
— чи здійснювалися раніше аналогічні правочини між цими суб’єктами;
— чи мала місце узгодженість дій під час реалізації процедур стягнення.

Підтвердження узгодженості зазначених дій підлягає правовій кваліфікації як організованого механізму перерозподілу активів із використанням процедур оцінки, судового стягнення та виконавчого провадження.

Встановлення факту непропорційного завищення первісної вартості об’єкта автоматично тягне за собою перегляд усієї фінансової конструкції зобов’язання та робить подальші процедури стягнення юридично недійсними. Саме тому протягом багатьох років банк послідовно заперечує проведення незалежної експертизи.

Таким чином, у цій справі ключовим є не розмір заявленої заборгованості, з якого банк сьогодні починає викладати свою позицію, а вихідні параметри самої угоди. Будь-яке зобов’язання оцінюється з моменту його виникнення.

Насамперед підлягає встановленню правомірність первісної вартості об’єкта та економічна обґрунтованість розміру кредиту, який був оформлений на позичальника. Лише після отримання відповіді на це питання можна говорити про відсотки, штрафи та стягнення — а не підміняти початок угоди її фіналом, як це сьогодні намагається робити банк, починаючи обговорення з боргу, а не з законності його виникнення.

Таким чином, вся багаторічна стратегія банку зводиться до одного: замість перевірки законності виникнення зобов’язання банк свідомо переводить обговорення на штучно завищену заборгованість.

Це не помилка і не випадковість — це умисна стратегія фінансової пастки, на якій будується вся модель стягнення.

Крок третій. Один і той самий будинок у схемах банку оцінюється в мільйони для нарахування відсотків і в копійки — під час торгів

Коли йшлося про стягнення заборгованості, вартість будинку становила 1,7 мільйона доларів США. Саме від цієї завищеної суми нараховувалися відсотки на відсотки.

Однак коли об’єкт виставлявся на електронні торги через виконавчу службу, його вартість різко знизилася майже в шість разів.

У матеріалах справи зафіксовано:
• оцінки без фактичного огляду будинку;
• розміщення на електронних торгах фотографій десятирічної давності, включно із зображеннями сусідньої будівлі, яка не має юридичного відношення до реалізованого об’єкта;
• зникнення матеріалів з торгів після початку кримінального провадження.

Якщо майно оцінюється дорого при нарахуванні боргу та дешево — при продажу, виникає принципове питання: яка з цих оцінок є реальною — та, що лягла в основу видачі кредиту, чи та, за якою об’єкт виставляється на торги?

Якщо на момент укладання угоди будинок справді коштував 1,7 мільйона доларів США, то за якими нормативами та яким чином через кілька років його вартість знижується до 280 тисяч доларів? Якими об’єктивними економічними факторами можна пояснити шестикратне знецінення?

І навпаки: якщо реальна ринкова вартість будинку на торгах становить 280 тисяч доларів США, то на якій підставі банк видав кредит, розрахований виходячи з оцінки у 1,7 мільйона? Як була визнана обґрунтованою така значна сума зобов’язання?

Зазначені обставини свідчать про наявність ознак заподіяння майнової шкоди у особливо великому розмірі.

Взаємовиключні оцінки — 1,7 млн доларів при видачі кредиту та 280 тис. доларів при реалізації — не можуть бути одночасно достовірними. Відповідно, одна з них містить ознаки завідомо спотвореної вартості, що безпосередньо зачіпає питання можливого зловживання службовим становищем, перевищення повноважень або службової недбалості.

Такі обставини підлягають обов’язковій правовій кваліфікації з урахуванням підслідності Державного бюро розслідувань, оскільки йдеться про можливі дії посадових осіб, що спричинили майнову шкоду у особливо великому розмірі та пов’язані з процедурами оцінки, нарахування зобов’язань і реалізації майна.

Наявність зазначених ознак вимагає внесення відповідних відомостей до ЄРДР та проведення окремого кримінального розслідування в межах компетенції ДБР.

І саме відповідь на це питання визначає законність усієї фінансової конструкції — від видачі кредиту до процедури стягнення.

Крок четвертий. Відсотки на відсотки — інструмент фінансової пастки

На перший погляд створюється видимість законності. Однак при детальному аналізі простежується узгоджена послідовність дій державних структур:
• державного банку;
• державної виконавчої служби;
• залученої виконавчою службою приватної оцінювальної компанії «РОСЛА»;
• Ших Мухамеда Махмуда — бенефіціара компанії «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС», якій банк продав право вимоги.

Факти, що потребують правової оцінки правоохоронними органами:
• Протягом п’ятнадцяти років не проведено жодної незалежної державної експертизи вартості об’єкта на момент угоди.
• Банк протягом багатьох років затверджував вартість будинку у розмірі 1,7 млн доларів. Однак при оцінці для реалізації виконавча служба залучила приватну компанію «РОСЛА», яка без огляду об’єкта визначила вартість у 280 тис. доларів — і ця оцінка банком не була оскаржена. Оскарження здійснив лише позичальник. Банк не ініціював перегляд оцінки.
• Оцінювач «РОСЛА» протягом п’ятнадцяти років ігнорував судові виклики та жодного разу не брав участі у засіданнях. Фактичний стан компанії та її діяльність після оцінки залишаються неясними.
• Матеріали торгів зникають після порушення кримінального провадження.
• У період вже відкритого кримінального розслідування банк здійснює переуступку спірного права вимоги третій особі — бенефіціару компанії Ших Мухамеду Махмуду, тим самим змінюючи конфігурацію зобов’язання під час слідства та судового розгляду. Від зазначеної компанії подано офіційне клопотання про вступ у справу як сторони.

Зазначена сукупність обставин формує ознаки системної моделі дій, а не випадкового збігу подій.

Сукупність цих фактів прямо вказує на незаконність самої підстави процедури стягнення.

Фактично при такій фінансовій конструкції позичальник опиняється в борговій воронці, з якої більшості потрапивших у таку пастку вибратися практично неможливо.

Саме на цьому розрахунок — на втому, страх та нездатність протистояти багаторічному процесуальному тиску — і будується позиція державного банку, який, володіючи процесуальними та інституційними перевагами, ставить позичальника в завідомо нерівне становище.

У цивілізованій фінансовій практиці банк і позичальник — партнери. Фінансова установа зацікавлена у стабільності клієнта, його платоспроможності та збереженні майна, з якого формуються відсотки.

У разі виникнення спору першочерговим кроком має стати перевірка підстави угоди та незалежна експертиза, здатна усунути сумніви та припинити конфлікт.

У розглядуваному випадку замість діалогу та перевірки вихідних параметрів угоди застосовуються інструменти тиску: нарахування відсотків на відсотки, судові рішення, виконавчі процедури. Можливість вирішити питання через об’єктивну експертизу фактично блокується.

Розмір кредиту сформований виходячи із завідомо непропорційно завищеної оцінки об’єкта.

Якщо реальна вартість об’єкта становила близько 280 тис. доларів, оформлення кредиту на суму, кратно більшу за цю величину, не мало об’єктивної необхідності. Відповідно, відсотки нараховуються на штучно завищений обсяг зобов’язання.

Сума зростає, а будь-які спроби поставити під сумнів первісні параметри угоди системно зустрічають процесуальний опір банку, що блокує можливість об’єктивної перевірки оцінки. Позичальник опиняється перед вибором: прийняти пред’явлені умови фінансової пастки або продовжувати багаторічне протистояння з наростаючим боргом.

Подібні фінансові конструкції в різних країнах вже призводили до тяжких соціальних наслідків — втрати житла, руйнування сімей, підриву здоров’я та зростання психологічного тиску на людей.

Саме тому ключовим залишається питання не про відсотки, а про законність підстави, з якої ці відсотки виникли.

Йдеться не просто про приватний спір. Йдеться про вопіючий факт: чи мають право державні інститути застосовувати надані їм повноваження таким чином, що громадянин фактично позбавляється рівності сторін та ефективного правового захисту?
У демократичній державі фінансові пастки не можуть перетворюватися на налагоджений механізм тиску, примусу та фактичного пограбування громадян під виглядом законних процедур. Подібні дії вимагають негайної правової кваліфікації та притягнення винних до відповідальності.

Крок п’ятий. Формальна переуступка боргу банком — фінальний етап багатоступеневої фінансової пастки

У листопаді 2025 року право вимоги за кредитом було переуступлено приватній компанії — ТОВ «Консалт Солюшенс», бенефіціаром якої є Ших Мухамед Махмуд.

Ціна уступки становила близько 4,4 млн грн (трохи більше 100 тис. доларів).

При цьому:
• раніше об’єкт оцінювався у 1,7 млн доларів;
• сума заявленого боргу, роздута, зокрема, через нарахування відсотків на відсотки у судах, сягала десятків мільйонів гривень.

Якщо актив коштує мільйони — чому його передають за копійки «випадковій» компанії, нібито «не пов’язаній» із банком?
Якщо борг обчислюється десятками мільйонів — чому право вимоги продається майже за ціною квартири в обласному центрі?

Фактично переуступка права вимоги означає зміну кредитора без припинення зобов’язання. Продається не сам об’єкт нерухомості, а право вимагати з позичальника весь заявлений обсяг заборгованості — включно з нарахованими відсотками, штрафами та відсотками на відсотки.

Разом із правом вимоги до нового кредитора переходять і забезпечувальні механізми, зокрема право звернення стягнення на предмет застави.

Іншими словами, передається не просто «борг», а повний інструмент примусового вилучення майна.

Можливий механізм дії при такій конструкції:
1. Новий кредитор пред’являє вимогу у повному обсязі нарахованого боргу.
2. Позичальник об’єктивно не здатний виплатити штучно роздуту суму.
3. Ініціюється судове або виконавче провадження.
4. Право звернення стягнення на заставу реалізується в інтересах нового кредитора.

В результаті формально продається «право вимоги», а фактично — може відбуватися перерозподіл права на заставне майно.
Якщо врахувати, що:
• борг сформований виходячи з оцінки 1,7 млн доларів;
• відсотки нараховувалися роками;
• сума сягала десятків мільйонів гривень;
• право вимоги продається за 100 тис. доларів,

виникає принципове питання: яка реальна економічна мета такої переуступки?

Якщо борг справді коштує десятки мільйонів — навіщо продавати його за суму, кратно меншу?
Якщо актив забезпечений заставою — чому новий кредитор набуває його за ціною, непропорційною заявленому обсягу вимог?

Окремої правової оцінки потребує можливий мотив такої угоди: чи не є переуступка способом вивести процедуру стягнення з-під контролю кримінального провадження, змінити конфігурацію сторін та продовжити реалізацію застави через приватну структуру.

У умовах триваючого кримінального провадження предмет застави фактично має статус потенційного речового доказу, оскільки його оцінка, стан та ринкова вартість мають пряме значення для встановлення об’єктивних обставин справи.

Термінова зміна кредитора, можлива зміна власника або інші дії, що здатні призвести до втрати, пошкодження чи знищення об’єкта, створюють реальний ризик втрати речового доказу.

Практика розслідування економічних злочинів показує, що в подібних ситуаціях не виключаються випадки фізичної втрати майна — зокрема внаслідок «випадкових пожеж» або інших надзвичайних обставин — після чого проведення незалежної експертизи стає неможливим або істотно ускладненим.

Саме тому будь-які дії щодо зміни статусу заставного майна в період слідства потребують особливої процесуальної оцінки та, за необхідності, застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

У такому випадку переуступка перестає бути звичайною господарською операцією і набуває ознак інструменту завершення фінансової пастки — коли через продаж «відсотків» фактично створюється механізм остаточного оволодіння майном.

І це вже питання не цивільного спору, а правової кваліфікації дій усіх учасників схеми.

Крок шостий. Кримінальне провадження за фактом шахрайства у особливо великих розмірах

Після численних звернень:
• до Президента України Володимира Зеленського;
• до Голови Офісу Президента;
• до Генеральної прокуратури;
• до СБУ;
• до МВС;
• до НБУ;
• до ДБР;
• до Міністерства фінансів;
• до Національного банку України;
• до Верховної Ради та профільних комітетів,

у 2025 році було відкрито кримінальне провадження за фактом шахрайства у особливо великих розмірах (ч. 4 ст. 190 КК України).

Слідчі органи зобов’язані дати правову оцінку встановленим обставинам та відповісти на принципове питання: мала місце сукупність випадкових процесуальних рішень чи йдеться про системну фінансову конструкцію з ознаками узгоджених дій, спрямованих на формування завищеного зобов’язання та подальше стягнення майна.

У період проведення слідчих дій, і за необхідності збереження статусу зобов’язання як предмета кримінального провадження, банк здійснив переуступку права вимоги третій особі, фактично змінивши конфігурацію учасників зобов’язання.

Ці дії об’єктивно ускладнюють правову картину справи та потребують окремої процесуальної оцінки в межах кримінального провадження.
Військовий час

Усі ці процеси відбуваються в умовах війни.

Щодня українські міста піддаються ракетним ударам. Люди ховаються від балістичних та крилатих ракет, страждають від перебоїв з електроенергією, теплом і водою. Мільйони громадян були змушені залишити країну, рятуючи дітей.

В умовах глибокого демографічного спаду — найважчого за всю історію незалежної України — держава говорить про необхідність підтримки багатодітних сімей, збереження кожної дитини та відновлення довіри до інститутів.

На цьому тлі багаторічний судовий тиск, нарахування відсотків на відсотки та загроза позбавлення єдиного житла багатодітної сім’ї сприймаються не як звичайний цивільно-правовий спір. Це тяжке соціальне випробування для людей, які вже живуть у стані постійної тривоги та нестабільності.

Коли держава закликає до довіри та єдності, постає питання: чи відповідають дії державних фінансових інститутів духу цієї відповідальності?

У період, коли суспільство несе колосальне навантаження — економічне, психологічне, демографічне — будь-які рішення, що можуть призвести сім’ю з дітьми до втрати житла, потребують особливої зваженості та підвищеного рівня соціальної відповідальності.

Саме у військовий час принципи справедливості, пропорційності та захисту сім’ї повинні мати пріоритетне значення.

Головне питання

Якщо позичальник:
• не розпоряджався кредитними коштами;
• не отримав незалежної експертизи;
• стикається з найвищим рівнем цинізму в оцінках;
• змушений спостерігати багаторічне нарахування відсотків на відсотки;
• бачить «переуступку» боргу під час слідчих дій за ціною, непропорційною попереднім оцінкам,

то чи може подібна схема повторитися з будь-яким громадянином?

І чи достатньо формального дотримання процедур, щоб вважати систему справедливою?

Відповідь на це питання не потребує десятків томів розслідувань. Один процесуальний крок — незалежна державна експертиза — здатен зруйнувати штучно побудовану конструкцію фінансової пастки. Вона повертає справу у правове поле та припиняє двадцятирічний цикл судового переслідування.